Урок 5. Профілактика інвазійних захворювань

Урок 5

Тема: Профілактика інвазійних захворювань людини.

1. Інвазія - загальна характеристика

   Інвазійні захворювання людини - це окрема група хвороб, що провокуються паразитичними одноклітинними та багатоклітинними організмами. Найпоширеніші з них - черви (гельмінти) та членистоногі (комахи та кліщі). 

  Інвазійні захворювання залежно від збудника поділяють на 

- гельмінтози (збудниками є гельмінти), 

- протозойні (збудники - одноклітинні твариноподібні організми), 

- акаріази (збудники - кліщі) 

- ентомози (збудники - комахи).

  Інвазія може відбуватися активно, коли паразит проникає в організм господаря через пошкоджені та непошкоджені шкірні покрови, або пасивно, коли паразит вноситься в організм з водою чи їжею.

  Паразити спричиняють організму хазяїна механічні ушкодження, порушують процеси поглинання та всмоктування поживних речовин, отруюють носія продуктами своєї життєдіяльності, провокують алергічні реакції, пригнічують імунітет, живляться кров'ю людини, посилюють та ускладнюють інші хвороби. За даними ВООЗ, кожна 4 людина є носієм паразиту.

   Зараження кишковими паразитами поділяється на групи: 

Трематодози – спричинюються сисунами (легеневий сисун, печінковий, котячий сисуни, шизостоми, клонорх) 

                                   Печінковий сисун                                        Шизостома                           

Нематодози – інвазії круглими червами (аскарида, гострик, волосоголовець, токсокара, трихінела) 

                                     Аскарида людська                       Гострик дитячий                                           Цестодози – інвазії стьожковими червами (бичачий, свинячий та карликовий ціп’як, стьожак, ехінокок, альвеокок) 

                         Ехінокок                                                          Бичачий  ціп’як               

  Паразитують гельмінти найчастіше в кишечнику, але можуть оселитися в печінці, м’язах, легенях, очах, головному мозку, шкірі, лімфатичних судинах. 

Окрім гельмінтів збудниками інвазійних хвороб є: 

- Найпростіші (лямблії, малярійний плазмодій, токсоплазми, трихомонади тощо) 

- Ектопаразити (воші, клопи та кліщі) 

- Інші паразити (личинки москітів, мух, піщані блохи) 

Шляхи зараження паразитами: 

1) Пероральний – потрапляння цист, яєць та личинок збудника через травну системуз немитими овочами, фруктами, ягодами, погано просмаженим м’ясом та рибою, через заражений грунт або воду, контакт з тваринами за недотримання санітарних правил (токсоплазма, ехінокок) 

2) Повітряно-пиловий – вдихання з пилом яєць та цист паразитів (гострик, карликовий ціп’як) 

3) Трансплацентарне зараження – від матері до плоду (токсоплазмоз, малярія, трипаносомоз, лейшманіоз, анкілостомоз). В основному це стосується паразитів, що живуть у крові матері і через пуповину потрапляють в кров дитини 

4) Контактний шлях – через забруднені руки, контакт із зараженою білизною, медичними інструментами, особистими речами (короста, воші) 

5) Крізь шкірні покриви – анкілостомоз, шизостома, секатор 

6) Трансмісійний шлях – через комах-переносників (малярія, філяріатоз)

2. Діагностика інвазійних хвороб

  Для визначення зараження паразитами сьогодні використовують багато методів. Розгянемо найбільш розповсюджені з них.

1) Дослідження сечі, калу та мокротиння для виявлення наявності яєць та цист внутрішніх паразитів. Здебільшого це гельмінти що оселяються в кишечнику, сечостатевій системі або легенях.

2) Глибокий зіскоб шкіри – для виявлення ектопаразитів, що живуть безпосередньо в шкірі. Наприклад, коростяний свербун

3) Імунологічні дослідження – дозволяють виявити в крові людини антитіла до різних паразитів. Ця група досліджень є найбільш сучасною і включає такі методики:

    - Імуноферментний аналіз (ІФА) – виявлення антигенів і антитіл, дає можливість визначити вид паразитів, їх кількість та місце розташування. Точність становить 90%.

   - ІФА-тести – визначають відповідь організму на інвазію. Використовують у поєднанні з мікроскопічними дослідженнями

   - ПЛР-діагностика – виявлення паразитів на основі аналізу ДНК, дозволяє виявити навіть внутрішньоклітинних паразитів, але не дає уявлення про ступінь інвазії.

Лікування відбувається за допомогою проти паразитарних препаратів, які мають різну дію:

- Ларвіцидну (знищення личинок)

- Овіцидну (знищення яєць)

- Верміцидну (знищення дорослих особин)

3. Профілактика 

  Для організації профілактичних заходів проти інвазійних захворювань потрібно знати цикли розвитку паразитів, їхніх переносників1, особливості зараження, розвитку та перебігу інвазійного захворювання, а також встановити резервуари збудника інвазії з урахуванням географічної зони.

Профілактика інвазійних захворювань включає методи: 

1) Біологічні – охорона водойм від потрапляння фекалій, осушення водойм-осередків інвазій, знищення паразитів або їх окремих стадій у зовнішньому середовищі, знищення проміжних хазяїв або переносників. 

2) Хіміопрофілактичні – направлені на знищення паразиту в організмі хазяїна за допомогою лікарських засобів 

3) Імунопрофілактичні – імунізація населення. 

  Також контроль здійснюється за обліком чисельності носіїв захворювання та їх переносників. Оскільки значна кількість інвазій передається від людини до людини, то проводять ретельне обстеження на наявність паразитів працівників закладів громадського харчування, медичних та педагогічних працівників, продовольчих магазинів. У випадку виявлення інвазії – перевіряють і членів родини зараженого.

  Важливою ланкою профілактики інвазійного захворювання є знищення переносників збудників за допомогою різноманітних методів: фізичних, хімічних, біологічних. Окремо виділяють генетичні методи боротьби, пов’язані з впливом на спадковий матеріал переносників. Наприклад, для боротьби з малярією у лабораторних умовах опроміненням стерилізують самців комарів, після чого випускають їх у природу, де вони паруються із самками. Потомство, отримане після такого парування, не розвивається взагалі або виявляється нежиттєздатним.

З-поміж специфічних засобів для лікування і профілактики інвазійних захворювань виділяють кілька груп препаратів. 

Антигельмінтні засоби, або антигельмінтики, застосовують для звільнення організму від гельмінтів. 

Подібно до антигельмінтиків існують й препарати для боротьби з паразитичними та кровосисними комахами та кліщами, а також одноклітинними тваринами. Речовини, що відлякують шкідливих членистоногих, мають назву репеленти. Для профілактики нападу кровосисних комах і кліщів під час відвідування місць, де є ризик їхнього нападу, потрібно захищати тіло відповідним одягом.

Запобігти зараженню гельмінтами допоможе елементарне дотримання правил особистої гігієни (миття рук перед вживанням їжі, після відвідування місць загального користування та спілкування з домашніми тваринами). Також потрібно овочі та фрукти, які вживають у сирому вигляді, обов’язково обдавати окропом; термічно обробляти рибу та м’ясо.

4. Домашня робота

1) Зробити конспект
2) Повторити матеріали уроку 3-4
3) Виконати тестові завдання

Код доступу 477720

посилання
join.naurok.ua

Увага!!! Тест активний до 12 квітня до 12.00